Аркадій Васильович Казка (11 вересня (23
вересня) 1890, м. Седнів, тепер смт Чернігівського району Чернігівської області
— 23 листопада 1929, Одеса) — український поет, перекладач, педагог. Творчий
побратим поета Павла Тичини. Член літ. організації "Плуг". Автор
одного з перших українських вінка сонетів.
Біографія
Батько поета, Василь
Казка, регент церковнго хору. За походженням - козак. Син виховувався у творчій
атмосфері. Закінчив Чернігівське реальне училище. Під час навчання заприязнився
з поетом Павлом Тичиною, з яким мешкав монастирському гуртожитку, разом співав
у церковному хорі, відвідував славнозвісні «суботи» Михайла Коцюбинського.
Навчався в Київському комерційному інституті, не закінчив через нестатки. Повернувся до Чернігова, працював креслярем у земській управі. Згодом учителював у селах Київщини, Дніпропетровщини, в Одесі. Викладав співи та українську мову.
Вночі 10 вересня 1929 К. заарештовано у справі СВУ, відправлено в одеську в'язницю. Поводився на допитах гідно, нікого не обмовив (крім того, послідовно використовував українську мову). Доведений слідчим НКВД Григоренко до самогубства (23 листопада повісився, за іншими даними - убитий в камері слідчого відділу НКВД СРСР). Матеріали слідства в архівах знищені, порушувати кримінальну справу відносно смерті К. в нинішній Україні відмовилися (1997).
Навчався в Київському комерційному інституті, не закінчив через нестатки. Повернувся до Чернігова, працював креслярем у земській управі. Згодом учителював у селах Київщини, Дніпропетровщини, в Одесі. Викладав співи та українську мову.
Вночі 10 вересня 1929 К. заарештовано у справі СВУ, відправлено в одеську в'язницю. Поводився на допитах гідно, нікого не обмовив (крім того, послідовно використовував українську мову). Доведений слідчим НКВД Григоренко до самогубства (23 листопада повісився, за іншими даними - убитий в камері слідчого відділу НКВД СРСР). Матеріали слідства в архівах знищені, порушувати кримінальну справу відносно смерті К. в нинішній Україні відмовилися (1997).
Творчість
Ще до 1917 К. перекладав із західноєвропейських, російської літератури. В УСРР власні вірші і поеми друкував у журналах «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Плуг».
На початку 20-х років підготував рукописну збірку поезій «Сумливе», яку подарував Григорієві Верьовці. З листа до Тичини (11 лютого 1925) видно, що К. готував до видання збірку «Розірване намисто», а в листі до свого учня Василя Мисика писав про підготовку збірки «Васильки».
Літературознавець Тетяна Студентова (Миколаїв) пише:
Ще до 1917 К. перекладав із західноєвропейських, російської літератури. В УСРР власні вірші і поеми друкував у журналах «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Плуг».
На початку 20-х років підготував рукописну збірку поезій «Сумливе», яку подарував Григорієві Верьовці. З листа до Тичини (11 лютого 1925) видно, що К. готував до видання збірку «Розірване намисто», а в листі до свого учня Василя Мисика писав про підготовку збірки «Васильки».
Літературознавець Тетяна Студентова (Миколаїв) пише:
« Поезія А. Казки - це поезія пошуку
себе і свого місця в літературі. Автор постає перед майстром усталених,
вироблених часом канонічних форм: газель, рондо, гекзаметр, терцет, тріолет, -
в яких продовжує найкращі традиції українські класики (П. Куліш, І. Франко, Л.
Українка, Г. Чупринка та інші) . Автор з легкістю імпровізує в межах
силабо-тоніки і виводить свої оригінальні строфи. Так у авторській строфіці
утверджується сонет-акростих, вінок сонетів із магістралом, в якому використані
елементи діалогу та ін. Окрім згаданого сонету-акростиху " Буря ",
поет успішно опановує французький, італійський, англійський сонети, і дещо
модифікує їх, оперуючи більшими строфічними блоками - октава та секстина (або
катрен + дистих). ...А. Казка ввів одним із перших в українські сонет арії таку
складну надстрофічну конструкцію як вінок сонетів (" Аргонавти ",
1918) , до нього М. Жук вперше його запровадив у тому ж 1918 році. ...Творчій
манері А. Казки властиві важкі " залізні " ритми, які зумовлюють
певну " прозаїзацію " мови і монументальність віршів. Особливості
ритміки поета найяскравіше проявилися у пізніх поемах " Великдень "
(1925) , "Стежка " (1926-27) , " Сон старого кобзаря "
(1927-28) , " Він іде " (1928-29) , які й досі цікаві своїми
відкриттями у фоніці.
Одним із провідних тем творчості А. Казки є теми самотності й дороги, які він антропоморфізує, тобто матеріалізує їх, переносячи з площини абстракції в щоденне буття.
Окремого розгляду вимагає вінок сонетів " Аргонавти ", система образів якого тісно переплітається з символікою твору. Образи-символи мають глибоко фольклорне коріння.
А. Казка користується багатою палітрою кольорів для виразно-чуттєвої передачі зображуваного. Кольористика визначає механізм образної типографії поезії А. Казки, для якого характерна концепція синій - червоний, які становлять діаметрально протилежні символи. Згодом спостерігається координальне зміщення кольору багрянцю з апокаліптичних заграв на символ "благої вісті ". Така заміна семантики не лишень в колористиці, а й загалом у образній системі, є наслідком зміни суспільних позицій А. Казки. Трактуючи біблійні заповіді згідно з " вимогами часу ", поет забуває, що " для нової істини немає більшої шкоди, ніж старі омани ", а звідси й інерція мислення та образів. »
Одним із провідних тем творчості А. Казки є теми самотності й дороги, які він антропоморфізує, тобто матеріалізує їх, переносячи з площини абстракції в щоденне буття.
Окремого розгляду вимагає вінок сонетів " Аргонавти ", система образів якого тісно переплітається з символікою твору. Образи-символи мають глибоко фольклорне коріння.
А. Казка користується багатою палітрою кольорів для виразно-чуттєвої передачі зображуваного. Кольористика визначає механізм образної типографії поезії А. Казки, для якого характерна концепція синій - червоний, які становлять діаметрально протилежні символи. Згодом спостерігається координальне зміщення кольору багрянцю з апокаліптичних заграв на символ "благої вісті ". Така заміна семантики не лишень в колористиці, а й загалом у образній системі, є наслідком зміни суспільних позицій А. Казки. Трактуючи біблійні заповіді згідно з " вимогами часу ", поет забуває, що " для нової істини немає більшої шкоди, ніж старі омани ", а звідси й інерція мислення та образів. »
Посмертна доля
Видати збірку свого друга мріяв Павло Тичина на початку 1960-х років. Хоча й тоді ім'я Казки, як і всіх убитих у справі СВУ, були під забороною. Проте 1965 у збірнику «День поезії» В. Мисик (а не Тичина) опублікував низку творів свого вчителя.
1989 у видавництві «Радянський письменник» вийшла книжка К. «Васильки» (упорядкування і вступна стаття С. Тельнюка). Там подано оригінальні вірші, поеми, листи до Павла Тичини та Лідії Папарук, переклади з І. Буніна, В. Маяковського, В. Мюллера, Г. Стефані.
Архів Казки загинув під час Другої Світової війни.
Видати збірку свого друга мріяв Павло Тичина на початку 1960-х років. Хоча й тоді ім'я Казки, як і всіх убитих у справі СВУ, були під забороною. Проте 1965 у збірнику «День поезії» В. Мисик (а не Тичина) опублікував низку творів свого вчителя.
1989 у видавництві «Радянський письменник» вийшла книжка К. «Васильки» (упорядкування і вступна стаття С. Тельнюка). Там подано оригінальні вірші, поеми, листи до Павла Тичини та Лідії Папарук, переклади з І. Буніна, В. Маяковського, В. Мюллера, Г. Стефані.
Архів Казки загинув під час Другої Світової війни.
Тичина і Казка
Тичина, який називав Казку «дивовижно совісним і щирим поетом», засвідчив, що дружба з цією людиною дала йому безмірно багато. У зв'язку з трагічною смертю А. Казки у в'язничній камері він писав до дружини Лідії Петрівни: «Так не повелося йому в житті (...) І таланту не розвинув. І світу білого не випив». Ця сумна сентенція звучить болісно й символічно, адже «світу білого не випив» кожен, увічнений у цьому мартиролозі.
Тичина, який називав Казку «дивовижно совісним і щирим поетом», засвідчив, що дружба з цією людиною дала йому безмірно багато. У зв'язку з трагічною смертю А. Казки у в'язничній камері він писав до дружини Лідії Петрівни: «Так не повелося йому в житті (...) І таланту не розвинув. І світу білого не випив». Ця сумна сентенція звучить болісно й символічно, адже «світу білого не випив» кожен, увічнений у цьому мартиролозі.
Немає коментарів:
Дописати коментар