Тільки письменник-гуморист може провести паралель між
собою та ... грибом, але краще про нього ніхто не скаже:
Поети звуться солов'ями.
А як мене назвать могли б?
Мені, говорячи між нами,
Здається інколи: я — гриб,
Отой, що часом з-під асфальту
Серед дороги пророста,
Смолу ламає головою,
Каміння чорне розгорта.
Крізь темну товщу безголів'я
І затрамбованих ідей
Зі сміхом радісним зумів я
Пробитись, вийти до людей.
А як мене назвать могли б?
Мені, говорячи між нами,
Здається інколи: я — гриб,
Отой, що часом з-під асфальту
Серед дороги пророста,
Смолу ламає головою,
Каміння чорне розгорта.
Крізь темну товщу безголів'я
І затрамбованих ідей
Зі сміхом радісним зумів я
Пробитись, вийти до людей.
Павла Глазового люблять
усі — і дорослі, і малі, тому що його гумор піднімає людям настрій, звільняє
від страху, допомагає побачити в житті більше світлого, радісного, стати
добрішими.
У його творчості захоплює все: i доброзичливий смiх, і проста народна мова, i дотепнi висновки, і повчальна мудрість.
Народився письменник 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватці Казанківського району Миколаївської області у сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Ще маленьким хлопцем захопився книжками, літературою, особливо гумористичною. Після закінчення школи був призваний до Червоної армії.
... А через рік почалася Велика Вітчизняна війна. Майбутній поет брав участь в обороні Ленінграда. Ця сторінка його життя в подальшому знайде відображення в солдатській ліриці ветерана Великої Вітчизняної.
Після війни П.П. Глазовий вступив до Криворізького педагогічного інституту. Тут він познайомився з Остапом Вишнею, творчість якого знав та любив з дитячих років. Саме за його клопотанням юний Павло переїхав до Києва, де у 1950 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.
Наступних більше ніж десять років письменник-початківець працював заступником редактора журналу «Перець», згодом — заступником головного редактора журналу «Мистецтво».
Хоча перші його твори з'являлись в періодичних виданнях ще з 1940 року, окремими виданнями вони почали виходити у світ з 1956 року: поетичні збірки сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Усмішки» (1971), «Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973), «Байки та усмішки» (1975), «Весела розмова»(1979), «Хай вам буде весело» (1981), «Сміхологія» (1982), «Веселий світ і Чорна книга» (1996), «Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003) тощо — всього 19 збірок гуморесок. У видавництві «Веселка» вперше вийшли в світ його книжки для маленьких читачів «Пушок і Дружок» (1957), «Старі друзі» (1959) (співавтор — Ф. Маківчук), «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) (співавтор — Б. Чалий) тощо.
Жив у Києві по вулиці Льва Толстого, 25 понад 50 років. Зараз на цьому будинку встановлено меморіальну дошку. Помер видатний сатирик у віці 82 років восени 2004. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
У його творчості захоплює все: i доброзичливий смiх, і проста народна мова, i дотепнi висновки, і повчальна мудрість.
Народився письменник 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватці Казанківського району Миколаївської області у сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Ще маленьким хлопцем захопився книжками, літературою, особливо гумористичною. Після закінчення школи був призваний до Червоної армії.
... А через рік почалася Велика Вітчизняна війна. Майбутній поет брав участь в обороні Ленінграда. Ця сторінка його життя в подальшому знайде відображення в солдатській ліриці ветерана Великої Вітчизняної.
Після війни П.П. Глазовий вступив до Криворізького педагогічного інституту. Тут він познайомився з Остапом Вишнею, творчість якого знав та любив з дитячих років. Саме за його клопотанням юний Павло переїхав до Києва, де у 1950 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.
Наступних більше ніж десять років письменник-початківець працював заступником редактора журналу «Перець», згодом — заступником головного редактора журналу «Мистецтво».
Хоча перші його твори з'являлись в періодичних виданнях ще з 1940 року, окремими виданнями вони почали виходити у світ з 1956 року: поетичні збірки сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Усмішки» (1971), «Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973), «Байки та усмішки» (1975), «Весела розмова»(1979), «Хай вам буде весело» (1981), «Сміхологія» (1982), «Веселий світ і Чорна книга» (1996), «Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003) тощо — всього 19 збірок гуморесок. У видавництві «Веселка» вперше вийшли в світ його книжки для маленьких читачів «Пушок і Дружок» (1957), «Старі друзі» (1959) (співавтор — Ф. Маківчук), «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) (співавтор — Б. Чалий) тощо.
Жив у Києві по вулиці Льва Толстого, 25 понад 50 років. Зараз на цьому будинку встановлено меморіальну дошку. Помер видатний сатирик у віці 82 років восени 2004. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
