Сьогодні
24 липня, святкують день Рівноапостольної Ольги,
Княгині Київської
Княгиню Ольгу в
українському народi почитають як святу та рiвноапостольну. Прийнявши
християнство, вона ненасильницькими методами сприяла його поширенню на Русi.
Згiдно з лiтописною традицiею, Ольга була родом iз Пскова i доводилася родичкою правлячому тодi на Русi князю Олегу. У 903 роцi її ще маленькою дiвчинкою вiддали замiж за Iгоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя.
Далекi походи вiдволiкали Iгоря вiд внутрiшнiх подiй, i Ольга дедалi бiльше входила у справи управлiння державою. У тi часи в Києвi було вже багато християн. Вони вiдрiзнялися грамотнiстю i широтою кругозору, необхiдними при веденнi державних справ. Тож, спираючись у державних справах на християн, Ольга поступово схилялася до їхньої вiри. Восени 945 року Iгор вирушив за даниною до древлян, якi вбили князя.
Залишившись iз малолiтнiм сином Святославом, Ольга взялася за угамування древлян. Лiтописець розповiдае про триразову помсту княгинi древлянським послам. Спочатку вони вирiшили запропонувати iй у чоловiки свого князя Мала, i послали до Киева своiх старiйшин. Човен, на якому припливли посли пiдняли угору до князiвського палацу, а потiм кинули у приготовлену заздалегiдь яму i живими засипали землею. Удруге послiв древлян за наказом Ольги було спалено у лазнi. А трете посольство - отроки княгинi перебили пiд час тризни, яку справляли по Iгорю.
Пiсля цих розправ княгиня у 946 роцi послала у древлянську землю вiйсько на чолi з воєводою Свенельдом. Древляни закрилися у добре укрiпленому мiстi Iскоростенi. Тодi Ольга пiшла на хитрiсть: вона пообiцяла вiдступити, взявши данину голубами вiд кожного дому. Хитромудра княгиня наказала пiдвiсити до лапок голубiв тлiючi лучини i вiдпустити їх. Птахи полетiли назад i мiсто запалало.
Опiр древлян було зламано, i бiльше нiхто з данникiв Русi не повставав проти Ольги. Змiцнивши свое становище всерединi країни, Ольга перейшла до активної зовнiшньої полiтики. Насамперед iй необхiдно було встановити добрi стосунки з Вiзантiєю та Нiмеччиною - двома найсильнiшими державами Європи.
Згiдно з давньоруським лiтописом, у 955 роцi вдова Iгоря прибула i Константинополь до iмператора Костянтина VII Багрянородного. Тут вона хрестилася. Поiздка у Константинополь розвiяла багато надiй княгинi, щодо розвитку партнерських вiдносин iз Вiзантiею.
Ольга проводила самостiйний курс, не озираючись на Константинополь. Зробивши остаточний вибiр на користь включення Русi у християнський свiт, вона добивалася для краiни незалежного статусу при рiвноправному положеннi у стосунках iз Вiзантiею та Нiмеччиною, iз грецьким Сходом i латинським Заходом, визначивши цим загальний характер зовнiшньоi полiтики Киева на два наступнi столiття.
11 липня 969 року Ольга померла. Iї поховали за християнським звичаєм. Правлiння Ольги було вирiшальним поворотом в iсторiї Київської Русi.
Згiдно з лiтописною традицiею, Ольга була родом iз Пскова i доводилася родичкою правлячому тодi на Русi князю Олегу. У 903 роцi її ще маленькою дiвчинкою вiддали замiж за Iгоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя.
Далекi походи вiдволiкали Iгоря вiд внутрiшнiх подiй, i Ольга дедалi бiльше входила у справи управлiння державою. У тi часи в Києвi було вже багато християн. Вони вiдрiзнялися грамотнiстю i широтою кругозору, необхiдними при веденнi державних справ. Тож, спираючись у державних справах на християн, Ольга поступово схилялася до їхньої вiри. Восени 945 року Iгор вирушив за даниною до древлян, якi вбили князя.
Залишившись iз малолiтнiм сином Святославом, Ольга взялася за угамування древлян. Лiтописець розповiдае про триразову помсту княгинi древлянським послам. Спочатку вони вирiшили запропонувати iй у чоловiки свого князя Мала, i послали до Киева своiх старiйшин. Човен, на якому припливли посли пiдняли угору до князiвського палацу, а потiм кинули у приготовлену заздалегiдь яму i живими засипали землею. Удруге послiв древлян за наказом Ольги було спалено у лазнi. А трете посольство - отроки княгинi перебили пiд час тризни, яку справляли по Iгорю.
Пiсля цих розправ княгиня у 946 роцi послала у древлянську землю вiйсько на чолi з воєводою Свенельдом. Древляни закрилися у добре укрiпленому мiстi Iскоростенi. Тодi Ольга пiшла на хитрiсть: вона пообiцяла вiдступити, взявши данину голубами вiд кожного дому. Хитромудра княгиня наказала пiдвiсити до лапок голубiв тлiючi лучини i вiдпустити їх. Птахи полетiли назад i мiсто запалало.
Опiр древлян було зламано, i бiльше нiхто з данникiв Русi не повставав проти Ольги. Змiцнивши свое становище всерединi країни, Ольга перейшла до активної зовнiшньої полiтики. Насамперед iй необхiдно було встановити добрi стосунки з Вiзантiєю та Нiмеччиною - двома найсильнiшими державами Європи.
Згiдно з давньоруським лiтописом, у 955 роцi вдова Iгоря прибула i Константинополь до iмператора Костянтина VII Багрянородного. Тут вона хрестилася. Поiздка у Константинополь розвiяла багато надiй княгинi, щодо розвитку партнерських вiдносин iз Вiзантiею.
Ольга проводила самостiйний курс, не озираючись на Константинополь. Зробивши остаточний вибiр на користь включення Русi у християнський свiт, вона добивалася для краiни незалежного статусу при рiвноправному положеннi у стосунках iз Вiзантiею та Нiмеччиною, iз грецьким Сходом i латинським Заходом, визначивши цим загальний характер зовнiшньоi полiтики Киева на два наступнi столiття.
11 липня 969 року Ольга померла. Iї поховали за християнським звичаєм. Правлiння Ольги було вирiшальним поворотом в iсторiї Київської Русi.
http://newzz.in.ua/ukrain/1148869035-sogodni-24-lipnya-svyatkuyut-den-rivnoapostolnoyi-olgi-knyagini-kiyivskoyi.html
Немає коментарів:
Дописати коментар